Майя Плісецька (20 листопада 1925, Москва, СРСР – 2 травня 2015, Німеччина)
1 частина
Мати балерини, Рахіль Мессерер, походила з литовських євреїв, її батько був зубним лікарем, який розпочав свою практику у Вільно, а потім перебрався до Москви. Сама Рахіль, а також усі її брати та сестри, носили гучні біблійні імена: Пніна, Азарій, Маттаній, Асаф, Елішева, Суламіф, Емануїл, Амінадав, Ерелла. Багато хто так чи інакше пов’язав своє життя з балетом. Рано помер Азарій, який прославився під псевдонімом «Азарін», був драматичним актором, художнім керівником Театру ім. Єрмолової. Суламіф, яка зробила балетну кар’єру, замінила Маї Плісецькій матір після арешту батьків.
Присвятив своє життя балету і Асаф Мессерер, який станцював у Великому театрі практично всі провідні сольні партії. Мати великої балерини Рахіль Михайлівна Мессерер була визначною актрисою трохи кіно.
Вона привертала увагу і глядачів, і режисерів через характерну зовнішність – темне волосся та риси обличчя. За її лінією майбутня артистка й успадкувала природні дані, що дозволили стати танцівницею.
Батько Майї, Михайло Еммануїлович із мистецтвом пов’язаний не був. Він обіймав адміністративні посади, був дипломатом. У 1932 році його призначили завідувати вугільними копальнями на Шпіцбергені, і всій родині довелося переїхати. Саме на острові Шпіцберген маленька Майя вперше вийшла на сцену. Свою першу роль вона зіграла в опері «Русалка» Даргомизького. З того моменту маля не могло всидіти на місці і стало просто мріяти сценою та виступами на публіці. Вона ніби готувала себе до блискучого майбутнього та постійно співала, танцювала, імпровізувала. У сім’ї було вирішено після повернення до Москви віддати непосидю в хореографічне училище. 1934 року Плисецькі приїхали до Москви, семирічну Майю віддали до класу колишньої солістки Великого театру Євгенії Долинської.
У травні 1937 року отця Майї забрали чекісти і через рік після арешту розстріляли. Майже одразу заарештували і маму. Це сталося прямо у Великому театрі, коли на сцені йшла «Спляча красуня» і виступала тітка майбутньої балерини Суламіф.
З книги балерини «Я, Майя Плисецька»:
Влітку нас звозили до піонерського табору, всієї купи. А там – ранкова зарядка, лінійка, підйом прапора, надсадні горни, браві вожаті, рапорти, вечірні багаття. Словом – ми піонери. Це як гітлерюгенд. Дисципліну дотримуватись, вірність Батьківщині множити. Мати, щоб було на що жити, почала розпродувати речі. Одну за одною. Вона була на сьомому місяці вагітності, коли батька забрали.
Поки я марширувала під закличну музику Дунаєвського в літньому піонерському таборі, мати народила в липні мого молодшого брата. Молоко в неї зникло. У грошах завжди була велика потреба.
На початку березня 1938 року, точну цифру дня не можу згадати, Міта танцювала «Сплячу». Зараз я болісно напружуюсь, щоб пригадати, як вийшло, що ввечері в театрі я раптово виявилася зовсім одна. Без матері. З великим букетом кримських мімоз. Просто випадання пам’яті. Є в мене в характері і досі безглузда здатність поринути цілком у свої думки, відмовитися від світу, нічого не помічати навколо. Я не люблю цієї своєї риси. Так було й того березневого вечора.
Вистава закінчується, поклони, оплески. Де мама? Ми ж були разом.
Я іду з квітами Миті додому. З привітаннями. Вона живе поряд з театром, ззаду, у Щепкінському проїзді, у будинку Великого театру. Там, де потім у великій комунальній квартирі довгі роки житиму і я. Взявши квіти, Міта уважно, пильно вдивляється у мене серйозними темними очима. І раптово пропонує залишитись ночувати. При цьому вона плете якусь нісенітницю, що маму терміново викликали до батька і вона відразу, прямо з театру, не додивившись вистави, вечірнім потягом кудись помчала. Я їй, звісно, не вірю. Я і зараз легковірна. А в 12 років повіриш у будь-яку нісенітницю.
Так я оселилася біля Міти. Я не розуміла, що мати у в’язниці. Що її також заарештували. Теж у найнесподіванішу, невідповідну годину. А хіба люди вже придумали потрібну годину для арештів?
Саме у тітоньки Суламіф знайшла притулок 12-річна Майя. Добра родичка удочерила осиротілу племінницю, щоб її не віддали до дитячого будинку.
